| |
|
|
•
Головні Ознаки Клубу Коломийців.
Емблема, символ
Клуб Коломийців має символ-логотип, який являє собою коло, долішня половина якого обрамлена стрілкою, що символізує рух уперед, а горішня половина має корону як символ княжого (королівського) міста та напис латинською мовою «ABSENS CARENS» («ВІДСУТНІЙ – ВТРАЧАЄ»). Під короною є цифра 1241 – рік першої писемної згадки про Коломию. Посередині є напис Клуб Коломийців, а під ним рік заснування клубу – 2007.
Автор емблеми-символу – коломийський художник, член клубу Мирослав Ясінський, комп’ютерне зображення виконав дизайнер, член клубу Ростислав Повшанюк.
Вишита емблема-символ зображена на штандарті клубу; емблема-символ у вигляді бронзової медалі є однією з складових реліквії клубу; емблема-символ зображена на клубних членських значках та на келихах клубу.
Гімн
Клуб має свій гімн, який кожен член зобов’язаний знати напам’ять і виконувати під час вечірки. Автори гімну – члени клубу: композитор, професор Олександр Козаренко та поет, науковець Микола Васильчук.
ГІМН КЛУБУ КОЛОМИЙЦІВ
Слова Миколи Васильчука Музика Олександра Козаренка
У давнє місто, наших мрій колиску,
Усі дороги сходяться зі світу,
Де чорний брук нашурґаний до блиску
Пантофлями цісарської еліти.
ПРИСПІВ:
Це Коломия, наше рідне місто,
Старе й нове, веселе і сумне.
Мою любов до тебе не вповісти.
О славне місто, не забудь мене!
ПРИСПІВ:
Ще пам’ятають, як дими угору
Локалька викидала в середмісті.
І ще співають під вечірню пору
Про тих дівчат, що як пшеничне тісто.
ПРИСПІВ:
Тут сто митців на кожну сотню люду,
А інколи й сто двадцять навесні.
Коли шпаки співають коло суду,
То кожен пише музику й пісні.
ПРИСПІВ:
Усе тут краще і чесніші люди,
Злодії в нас вправніші, аніж де.
Немає ні обману, ні облуди,
І щастя нас на кожнім кроці жде.
|
12 год. 57 хв. 26 жовтня 2007 року.
Реліквія
Реліквія клубу – це камінь з коломийської бруківки з втопленою у нього бронзовою медаллю – емблемою; має різьблені літери «КК»; зберігається в майстерно виготовленій горіховій скриньці на залізній завісі. Реліквія стоїть на столику перед Керманичем на кожній вечірці, її вартує Ціпак.
|
|
|
